Про кохання, закоханість, романтику і театр

І ось за мною надіслали машину. Здається, машину подають вперше. Це вже було надзвичайно. Але колонія все-таки. Я б до цієї колонії десь на краю Челябінська і не дісталася самостійно.
Мене проводжають до кабінету замполіта.
— Що читатимете? — питає несподівано симпатичний та інтелігентний для такого місця замполіт.
Мимохідь я бачу свою фотографію, вирізану з газети «Челябінський робітник» (як про молодого вченого) під склом письмового столу.— Про лікувальну дію трав, — кажу я... Майнула думка: «Дивно, звичайно, до чого тут моя фотографія»... Милий юнак вислизнув повз мене з кабінету.— За вторинне зґвалтування, — каже замполіт, проводжаючи юнака очима.Щось я погано розумію. Гвалтівники-вбивці не вперше. А я навіщо тут?А замполіт продовжує, ледве стримуючи посмішку:— Ви знаєте, у нас тут навіть трава не росте. — А що ви ще можете прочитати?Ще одна дивина, яку я відзначаю автоматично (як машину, що приїхала за мною): адже дійсно, тема лекції не була заявлена.- Я можу прочитати лекцію про алкоголізм.- Така тема піде...

Ландшафт нашої біографії

Є зовнішня біографія, та, яку ми описуємо у відділі кадрів, яку бачать наші близькі, колеги, друзі. І є біографія внутрішня, яку ми й самі можемо усвідомити іноді лише через багато років. Яке воно, дзеркало нашої внутрішньої біографії?Будувати - не будувати, відкривати - не відкривати, погодитися - не погодитися, міняти - не міняти, розлучатися - не розлучатися - знайти взаємозв'язки минулого, сьогодення та майбутнього - все це у нашій внутрішній біографії. З 2012 року я почала проводити семінари з роботи з автобіографією (біографічне моделювання).Це метод, народжений генієм Рудольфа Штайнера сто років тому. І хоча біографію психологи вивчали і до неї, цілісний підхід до людини дозволив створити новий метод. Біографія у вигляді семирічних циклів розвитку фізичного тіла, душі та духу, її динамічний та наступний характер – це було вперше. Для біографічної роботи в антропософського методу є певні обмеження. Вік присутніх для отримання ефективного результату має бути більшим за 28-30 років. А вік ведучого не може бути меншим за вік слухачів. Це добре. Сам не пережив якийсь вік, це все одно, що не маючи дітей, вчити інших, як виховувати. «Достигла» я для проведення таких семінарів лише після 60 років, а до цього все сама вчилася. Вчителями своїми з біографічної роботи вважаю Рудольфа Штайнера, Бернарда Лівехуда та Гудрун Буркхард. Це їхні книги навчили розуміти життя у динаміці.

Дякую 90-тим! Як я зустрілася з гомеопатією

Почнемо зі спогадів... Перший раз слово «гомеопатія» я почула, будучи викладачем-початківцем кафедри фармакології. В екзаменаційних квитках було питання «Гомеопатія як лженаука». Я відкрила Радянську енциклопедію, але пояснення мене не переконало. Я не зрозуміла, що таке гомеопатія і що таке лженаука. Тому, це питання студенти ніколи не запитувала.Вдруге я почула слово «гомеопатія» від своєї подруги у Москві. На підвіконні стояли пляшечки з крупинками.- Що це? - запитала я.— Це київські гомеопатичні препарати, які вилікували сина від бронхіальної астми.І ось слово «гомеопатія» я почула втретє. Я вже працювала у Києві у Національній медичній академії ім. П. Шупика на кафедрі фітотерапії та клінічної фармакології. На кафедру прийшла рознарядка курс підвищення кваліфікації «гомеопатії». Ніхто чомусь не захотів навчатись, а я пішла. Я була доктором медичних наук і за своєю професією (клінічний фармаколог) знала про ліки, як мені здавалося, все. Згадала про лженауку, і про вилікуваного синочка...